МЕЛОКСИКАМ СОФАРМА

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: АТ "Уніфарм" (дільниця виробництва, дільниця вторинного пакування)/АТ "Софарма" (відповідальний за випуск серії)/ПАТ "Вітаміни", м. Умань, Черкаська обл. (дільниця вторинного пакування, відповідальний за випуск серії), Болгарія/Болгарія/Україна

Міжнародна непатентована назва: Meloxicam

АТ код: M01AC06

Форма випуску: Таблетки по 7,5 мг № 20 (10х2) у блістерах

Діючі речовини: 1 таблетка містить: мелоксикаму 7,5 мг

Допоміжні речовини: Целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, магнію стеарат, натрію цитрат, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, повідон

Фармакотерапевтична група: Нестероїдні протизапальні препарати

Показання: Симптоматичне лікування:
- больового синдрому при остеоартиритах (артрозах, дегенеративних суглобових захворюваннях);
- ревматоїдних артритів;
- анкілозивних спондилітів.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 2 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/5645/01/01



ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

 

МЕЛОКСИКАМ Софарма

(MELOXICAM SOPHARMA)

 

Склад:

діюча речовина: 1 таблетка містить мелоксикаму 7,5 мг або 15 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, магнію стеарат, натрію цитрат, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, кросповідон, повідон.

 

Форма випуску.

Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Оксиками.

Код ATC М01А С06.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

 Симптоматичне лікування:

- больового синдрому при остеоартиритах (артрозах, дегенеративних суглобових захворюваннях);

- ревматоїдних артритів;

- анкілозивних спондилітів.

 

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до мелоксикаму, ацетилсаліцилової кислоти, до будь-якої з допоміжних речовин або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) в анамнезі;

- бронхіальна астма, хронічна кропив'янка, ангіоневротичний набряк, назальні поліпи, у випадках астми, індукованої ацетилсаліциловою кислотою або іншими НПЗЗ;

- відкрита шлунково-кишкова кровотеча, нещодавня цереброваскулярна кровотеча або встановлені системні порушення згортання крові;

- шлунково-кишкові кровотечі або перфорації, пов'язані з застосуванням НПЗЗ, в анамнезі;

- активна форма або недавня поява виразки шлунково-кишкового тракту/перфорації;

- запальне захворювання кишечнику в активній формі (хвороба Крона або виразковий коліт);

- тяжка ниркова недостатність, яка не піддається діалізу;

- тяжка неконтрольована серцева недостатність;

- тяжка печінкова недостатність;

- одночасне лікування іншими НПЗЗ.

Препарат протипоказаний для лікування болю протягом післяопераційного періоду при аортокоронарному шунтуванні.

 

Спосіб застосування та дози.

Лікування слід проводити найменшою можливою терапевтичною дозою, при цьому не слід перевищувати рекомендовану максимальну добову дозу, що становить 15 мг.

Таблетки приймають цілими, запиваючи достатньою кількістю води, після або під час їди.

 

Дорослі

Ревматоїдний артрит

Рекомендована початкова добова доза становить 15 мг (по 1 таблетці 7,5 мг вранці і ввечері). При досягненні задовільної терапевтичної відповіді дозування слід зменшити до 7,5 мг на добу (1 таблетка).

Загострення остеоартриту

Рекомендована добова доза становить 7,5 мг (1 таблетка по 7,5 мг). У разі незадовільної терапевтичної відповіді дозування можна збільшити до 15 мг на добу (2 таблетки по 7,5 мг або 1 таблетка по 15 мг).

Анкілозивний спондиліт

Рекомендована добова доза становить 15 мг (по 1 таблетці 7,5 мг вранці і ввечері); підтримуюча доза становить 7,5 мг на добу (1 таблетка по 7,5 мг).

Для пацієнтів з підвищеним ризиком побічних реакцій початкова лікувальна доза становить 7,5 мг на добу.

Для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, що знаходяться на діалізі, доза не має перевищувати 7,5 мг на добу.

При комбінованому застосуванні різних форм препарату (капсули, таблетки, супозиторії або розчин для ін’єкцій) загальна добова доза не має перевищувати 15 мг.

Діти віком старше 12 років

Максимальна рекомендована добова доза для дітей становить 0,25 мг/кг маси тіла, але не має перевищувати 15 мг.

 

Побічні реакції.

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані показують, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні) можна пов'язати зі слабко підвищеним ризиком артеріальних тромботичних подій (інфаркт міокарда чи інсульт) (див. розділ «Особливості застосування»).

Є повідомлення про випадки набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності, пов'язаних із застосуванням НПЗЗ.

Побічні дії класифіковані за частотою і відповідно до класу системи органів[1].

Порушення з боку кровотворної і лімфатичної систем

Нечасті – анемія.

Рідкісні – лейкопенія і тромбоцитопенія, відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів).

Дуже рідкісні – агранулоцитоз.

Порушення з боку імунної системи

Нечасті – алергічні реакції, що відрізняються від анафілактичних і анафілактоїдних.

Невідомо – анафілактичні та анафілактоїдні реакції.

Психічні порушення

Рідкісні – зміни настрою, нічні кошмари.

Невідомо – сплутаність свідомості, дезорієнтація.

Порушення з боку нервової системи

Часті – головний біль.

Нечасті – запаморочення, сонливість.

Порушення з боку  органів зору

Рідкісні – порушення зору, включаючи затуманений зір, кон'юнктивіти.

Порушення з боку органів слуху та вестибулярного апарату

Нечасті – вертиго.

Рідкісні – шум у вухах.

 

Порушення з боку серця

Рідкісні – пальпітації.

При проведенні лікування НПЗЗ спостерігається серцева недостатність.

Судинні розлади

Нечасті – підвищений артеріальний тиск, почервоніння обличчя.

Респіраторні, грудні і медіастинальні порушення

Рідкісні – астма у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту або інші НПЗЗ.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Дуже часті – диспептичні порушення, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея.

Нечасті – прихована або макроскопічна кровотеча шлунково-кишкового тракту, стоматити, гастрити, відрижка.

Рідкісні – коліти, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, езофагіти.

Дуже рідкісні – шлунково-кишкова перфорація.

Кровотеча зі ШКТ, ульцерації і перфорації іноді можуть бути важкими і потенційно фатальними, особливо у пацієнтів старше 65-річного віку.

Гепатобіліарні порушення

Нечасті – минуще підвищення значень печінкових ферментів, білірубіну.

Дуже рідкісні – гепатит.

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини

Нечасті – ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання.

Рідкісні – синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, кропив'янка.

Дуже рідкісні – бульозний дерматит, мультиформна еритема.

Невідомо – прояви фоточутливості.

Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів

Нечасті – затримка натрію і води, гіперкаліємія, підвищення рівнів сечовини і/або креатиніну.

Дуже рідкісні – гостра ниркова недостатність у пацієнтів з підвищеним ризиком.

Застосування НПЗЗ може супроводжуватися розладами сечовипускання, включаючи гостру затримку сечі.

Загальні порушення та  ефекти у місці застосування

Нечасті – набряки, включаючи нижні кінцівки.

 

Передозування.

Симптоми: запаморочення, нудота, блювання, шум у вухах, сонливість або збудження; у тяжких випадках – тремор, судоми, пригнічення центральної нервової системи.

Лікування. Специфічного антидоту немає. Перші заходи слід спрямувати на запобігання резорбції лікарського препарату за допомогою промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Проводиться симптоматичне лікування.

У ході клінічних випробувань було показано, що холестирамін підвищує виведення мелоксикаму.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Препарат протипоказаний у період вагітності.

Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або розвиток ембріона і плода. Дані епідеміологічних досліджень дають змогу припустити збільшення ризику викидня та розвитку вад серця і гастрохізисів після застосування інгібіторів синтезу простагландинів у ранній період вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серця збільшився з менш ніж 1 % до близько 1,5 %. Вважається, що цей ризик збільшується зі збільшенням дози та тривалості лікування.

У період ІІІ триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть створювати для плода ризик:

- серцево-легеневої токсичності (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);

- порушення роботи нирок, що може розвинутися у ниркову недостатність з олігогідроамніоном;

- можливі ризики в останні терміни вагітності для матері та новонародженого:

- можливого подовження часу кровотечі, протиагрегаційного ефекту навіть при дуже низьких дозах;

- пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки або затягування пологів.

Годування груддю. Через відсутність достатніх клінічних даних про проникнення мелоксикаму у грудне молоко та його безпеки для грудних дітей не рекомендується його застосування під час годування груддю.

 

Діти.

Препарат застосовують для лікування дітей віком старше 12 років за винятком ювенільного ревматоїдного артриту (хвороба Стілла/Шоффара).

 

Особливості застосування.

Побічні дії можна зменшити, використовуючи для контролю симптомів найнижчу можливу ефективну дозу протягом найкоротшого можливого періоду часу (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та нижчезазначені ризики порушень з боку шлунково-кишкової і серцево-судинної системи). При відсутності позитивного терапевтичного ефекту лікування необхідно  припинити.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту

Як і при застосуванні інших НПЗЗ, виразка, потенційно летальна шлунково-кишкова кровотеча або перфорація можуть виникнути в будь-який час у процесі лікування з/без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Відносно більш високий ризик шлунково-кишкових кровотеч, виразок або перфорацій існує у пацієнтів, які приймають високі дози НПЗЗ, у пацієнтів з виразкою, ускладненою кровотечею або перфорацією в анамнезі (див. розділ «Протипоказання»), у пацієнтів літнього віку. У таких пацієнтів лікування НПЗЗ слід розпочати з найбільш низької можливої дози, враховуючи необхідність додавання протекторних засобів (наприклад, мізопростолу або інгібіторів протонного насоса). Це також рекомендується і у випадках одночасного застосування в низьких дозах ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що збільшують ризик шлунково-кишкових ускладнень (кортикостероїди, антикоагулянти, антиагреганти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну).

Особлива обережність вимагається як при лікуванні пацієнтів з іншими шлунково-кишковими захворюваннями, такими як виразковий коліт і хвороба Крона, загострення яких може наступити при застосуванні НПЗЗ, так і при лікуванні пацієнтів, які приймають одночасно інші лікарські препарати, що підвищують ризик побічних дій з боку шлунково-кишкового тракту, такі як пероральні контрацептиви, антикоагулянти, антиагреганти (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При виявленні шлунково-кишкової кровотечі або виразки лікування мелоксикамом слід припинити.

Серцево-судинні і судинно-мозкові ефекти

Рекомендується проведення клінічного моніторингу пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості, оскільки є повідомлення про набряки і затримку рідин, пов'язаних з лікуванням НПЗЗ.

Застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні) можна пов'язати з підвищенням ризику артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркт міокарда чи інсульт). Немає достатньо даних, щоб виключити такий ризик для мелоксикаму.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або судинно-мозковою хворобою слід призначати мелоксикам тільки після ретельного аналізу співвідношення ризик/користь, який необхідно проводити до початку лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, тютюнопаління).

Шкірні реакції

Тяжкі шкірні реакції, включаючи результати з летальним наслідком, які дуже рідко спостерігаються при застосуванні НПЗЗ, стосуються випадків ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона, токсичного епідермального некролізу. Найвищий ризик відзначається на початку лікування. Прийом препарату слід припинити ще при перших шкірних або інших ознаках гіперчутливості.

У результаті переважної дії мелоксикаму на синтез простагландинів у нирках існує підвищений ризик ниркової декомпенсації у пацієнтів з ураженнями нирок. У таких випадках необхідний ретельний контроль функцій нирок під час лікування препаратом, особливо при повторному курсі лікування.

Підвищений ризик ниркової декомпенсації при лікуванні мелоксикамом існує в наступних випадках:

- пацієнти літнього віку;

- одночасне лікування інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II, сартанами, діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);

- гіповолемія (незалежно від причини);

- застійна серцева недостатність;

- ниркова недостатність;

- нефротичний синдром;

- вовчакова нефропатія;

- тяжкі порушення функцій печінки.

У рідкісних випадках НПЗЗ можуть викликати інтерстиціальний нефрит, гломерулонефрит, нирковий медулярний некроз або нефротичний синдром.

Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, не має перевищувати 7,5 мг.

Зменшення дози не потрібно для пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції нирок (тобто у пацієнтів з кліренсом креатиніну > 25 мл/хв).

При застосуванні НПЗЗ можливе тимчасове, легкого ступеня, підвищення рівнів деяких лабораторних показників – трансамінази, білірубіну, креатиніну.

При застосуванні НПЗЗ існує ризик розвитку гіперкаліємії, особливо у пацієнтів старших 65 років, у хворих із нирковою недостатністю, у пацієнтів при лікуванні бета-блокаторами, інгібіторами АПФ і калійзберігаючими діуретиками. Для таких пацієнтів необхідний контроль рівню калію в сироватці крові.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку особливо схильні до побічних дій НПЗЗ, що включають шлунково-кишкові кровотечі і перфорації, порушеннями функцій нирок, серця та печінки. При проведенні лікування мелоксикамом пацієнтів цієї вікової групи рекомендується належне клінічне спостереження.

Мелоксикам, як і інші НПЗЗ, може маскувати симптоми гострого запалення, що вимагає виключити при його призначенні існування бактеріальної інфекції.

Як і інші НПЗЗ, що пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, мелоксикам може негативно впливати на репродуктивну функцію і не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Тому для жінок, які планують завагітніти або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому мелоксикаму. Лікарський препарат містить лактози моногідрат. Пацієнтам з рідкими спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід застосовувати препарат.

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Немає даних про негативний вплив мелоксикаму на психосоматичний статус і активну увагу. У випадках появи під час лікування таких побічних дій як вертиго і сонливість не рекомендується керувати автотранспортом і працювати з механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Інші інгібітори простагландинсинтетази, включаючи глюкокортикоїди і саліцилати (ацетилсаліцилова кислота): одночасне введення інгібіторів простагландинсинтетази через синергічну дію може призводити до збільшення ризику кровотечі та появи виразок у травному тракті, тому таке поєднане лікування не рекомендується. Мелоксикам не рекомендується застосовувати разом з іншими нестероїдними протизапальними засобами.

Пероральні антикоагулянти, антитромбоцитарні засоби, гепарин при системному введенні, тромболітичні засоби, а також селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищується ризик кровотечі через гальмування функції тромбоцитів. У разі такого поєднаного лікування рекомендується здійснювати ретельне спостереження.

Літій: є дані щодо НПЗЗ, які підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові. Рекомендується контролювати вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при підбиранні дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат: НПЗЗ можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗЗ пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (більше 15 мг/тиждень). Ризик взаємодії НПЗЗ і метотрексату слід враховувати також пацієнтам з низькою дозою метотрексату, зокрема пацієнтам з порушеною функцією нирок. У випадку, коли потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники аналізу крові та функції нирок. Слід дотримуватись застережень у випадку, коли прийом НПЗЗ і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитись та посилити токсичність. Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не зазнала впливу супутнього лікування мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗЗ.

Контрацепція: НПЗЗ знижують ефективність протизаплідних засобів.

Діуретики: лікування НПЗЗ зневоднених хворих пов’язано з потенційним ризиком появи гострої ниркової недостатності. Тому перед початком лікування слід контролювати функцію нирок, а надалі при одночасному застосуванні мелоксикаму та діуретиків хворим необхідно отримувати адекватну кількість рідини.

Антигіпертензивні препарати (наприклад бета-адреноблокатори, інгібітори АПФ, вазодилататори, діуретики): НПЗЗ зменшують антигіпертензивний ефект, що пов’язано з інгібуючим впливом на вазодилататорні простагландини.

НПЗЗ та антагоністи рецепторів ангіотензину-II, а також інгібітори АПФ виявляють синергічний ефект на зменшення клубочкової фільтрації. У пацієнтів з наявним порушенням ниркової функції це може призвести до гострої ниркової недостатності.

Холестирамін зв’язує мелоксикам у гастроінтестинальному тракті, призводячи до його швидкого виведення.

НПЗЗ можуть посилювати нефротоксичність циклоспорину через вплив на ниркові простагландини, що потребує значного контролю функції нирок при одночасному застосуванні препаратів.

Мелоксикам майже повністю руйнується шляхом печінкового метаболізму, приблизно дві третини якого відбуваються через посередництво цитохрому (CYP) Р450 та одна третина – шляхом пероксидазного окислення.

Можлива фармакокінетична взаємодія мелоксикаму та інших препаратів на етапі метаболізму за рахунок впливу їх на СYР 2С9 та/або СYР 3А4.

Взаємодії мелоксикаму з антацидами, циметидином, дигоксином і фуросемідом при одночасному прийомі не виявлено.

Не можна виключати взаємодії препарату з пероральними антидіабетичними засобами.

При одночасному лікуванні зидовудином та мелоксикамом існує підвищений ризик ураження еритроцитів унаслідок впливу на ретикулоцити та поява анемії.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Мелоксикам Софарма – нестероїдний протизапальний лікарський засіб класу енолієвої кислоти, що має протизапальну, аналгетичну та антипіретичну дію. Мелоксикам виявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Загальний механізм розвитку зазначених ефектів може полягати у здатності мелоксикаму інгібувати синтез простагландинів, які є медіаторами запалення.

Механізм дії пов’язується із селективним інгібуванням ЦОГ-2 порівняно з ЦОГ-1. На сьогодні очевидно, що терапевтичний ефект нестероїдних протизапальних препаратів пов’язаний з інгібуванням синтезу ЦОГ-2, тоді як інгібування ЦОГ-1 призводить до токсичного ураження шлунка та нирок.

Селективність інгібування ЦОГ-2 мелоксикамом підтверджена багатьма дослідниками як in vitro, так і ex vivo.

Мелоксикам не впливає на агрегацію тромбоцитів або на тривалість кровотечі  при застосуванні рекомендованих доз ex vivo, тоді як індометацин, диклофенак, ібупрофен та напроксен значно інгібують агрегацію тромбоцитів та подовжують тривалість кровотечі.

Клінічні дослідження встановили низьку частоту шлунково-кишкових побічних явищ (перфорації, утворення виразок та кровотечі) при застосуванні рекомендованих доз мелоксикаму порівняно із застосуванням стандартних доз інших НПЗЗ.

Фармакокінетика.

Резорбція. При пероральному застосуванні одноразової дози резорбція мелоксикаму становить до 90 %. Їжа не впливає істотно на швидкість його резорбції.

Постійні плазмові концентрації досягаються після 3-5 денного лікування. Максимальна концентрація у плазмі крові при прийомі дози 7,5 мг становить близько 0,4-1 мкг/мл і приблизно 0,8-2 мкг/мл при застосуванні дози 15 мг.

Розподіл. До 90 % прийнятої дози зв'язується з протеїнами плазми. Концентрації у синовіальній рідині становлять 50 % від таких в плазмі крові. Обсяг розподілу становить близько 11 л.

Метаболізм. Метаболізується в основному в печінці.

Виведення. До 5 % дози виводиться у незміненому вигляді з жовчю і в незначних кількостях – із сечею. Основна частина виводиться у формі метаболітів, причому половина їх кількості – з сечею, а інша частина – з жовчю. Період напіввиведення становить приблизно 20 годин. Плазмовий кліренс становить приблизно 8 мл/хв.

Фармакокінетика в особливих популяціях

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю

Не має змін фармакокінетики мелоксикаму у пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості.

У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, збільшення об’єму розподілу може призвести до більш високих концентрацій вільного мелоксикаму, тому не слід перевищувати добову дозу, що становить 7,5 мг (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Пацієнти літнього віку

Середня величина плазмового кліренсу у рівноважному стані у літньому віці трохи нижча за величину кліренсу, що визначається у молодших осіб.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 7,5 мг – круглі, пласкі таблетки блідо-жовтого кольору з фаскою і насічкою, діаметром 9 мм;

таблетки по 15 мг – круглі, пласкі таблетки блідо-жовтого кольору з фаскою і насічкою, діаметром 10 мм.

 

Термін придатності. 2 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці. Зберігати в оригінальній упаковці (в сухому, захищеному від світла місці) при температурі не вище 25 °С.

 

Упаковка.

10 таблеток в блістерах із ПВХ плівки/алюмінієвої фольги; 2 блістери у картонній пачці.

 

Категорія відпуску.

За рецептом.

 

Виробники.

Дільниця виробництва:

АТ «Уніфарм».

Дільниця вторинного пакування:

АТ «Уніфарм»;  ПАТ «Вітаміни».

Відповідальний за випуск серії:

АТ «Софарма»; ПАТ «Вітаміни».

 

Місцезнаходження.

Дільниця виробництва:

АТ «Уніфарм».

1797, Софія, вул. Трайко Станоєва, 3, Болгарія.

Дільниця вторинного пакування:

АТ «Уніфарм».

1797, Софія, вул. Трайко Станоєва, 3, Болгарія.

ПАТ «Вітаміни».

20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Ленінської Іскри, 31, Україна.

Відповідальний за випуск серії:

АТ «Софарма».

1220, Софія, Ілієнське шосе, 16, Болгарія.

ПАТ «Вітаміни».

20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Ленінської Іскри, 31, Україна.